Вибори без вибору: адмінресурс комуністів

22 дні. тому

Історія виборів в СРСР вже давно стала анекдотом та злою казкою, в основі якої полягає жорсткий адмінресурс та тоталітарний контроль.

І хоча сам термін «адмінресурс» було вперше вжито у 1995-му році директором Центру стратегічного аналізу і прогнозу Дмитром Ольшанським, саме явище має значно давніші коріння. Технічно, «датою народження адмінресурсу» ми можемо вважати  509 году до н. е. — дату написання Конституції Солона, яка регламентувала вибори посадових осіб в Афінах. Відповідно до конституції, всі громадяни були гозділені на 4 групи — цензи. Права і обов’язки громадян держави встановлювались пропорційно величині їх земельної власності, вищі класи мали більший вплив. Громадяни перших цензових груп могли бути обраними на державні посади, іншим же було надано пасивне виборче право – тільки вибирати, але не бути обраними. Тож маніпулюючи думками нижчих цензів та використовуючи адмінресурс, вищі цензи отримували всі посади.

Пройшло понад 2 тисячі років, проте адмінресурс і досі має вплив на результати виборів.

Перші вибори на теренах України пройшли за часів СРСР у 1937 році. Ці вибори, як і вибори за конституцією Солона в Афінах, відзначились тотальним використанням адмінресурсу та відсутністю вибору. Адже відповідно до Конституції СРСР від 5 грудня 1936 р. «вибори депутатів є загальними: всі громадяни СРСР, які досягли 18 років, незалежно від расової і національної приналежності, віросповідання, освітнього цензу, осілості, соціального походження, майнового стану і минулої діяльності, мають право брати участь у виборах депутатів і бути обраними, за винятком божевільних і  осіб, засуджених судом з позбавленням виборчих прав», проте в реальності, висувати власних кандидатів мали право лише громадянські організації та робочі колективи, які зареєструвались в органах компартії. Відповідно, до виборів допускались лише члени правлячої партії. Як результат, за багатьма округами балотувались поодинокі кандидати, які не мали супротивників. Цей, та інші методи, використовувались аж до моменту розпаду СРСР.

Так 12 грудня 1937 відбулись вибори до Верховної Ради СРСР, під час яких, за офіційними даними, явка виборців складала  96,8%, з яких 98% проголосували за кандидатів комуністичного блоку. Цю цифру стали вважати еталоном, під який підлаштовували результати усіх наступних виборів. На виборах 10 лютого 1946-го пропагандистська машина звітувала про 99,18% голосів за комуністів.

Західні країни ставили під сумніви такі результати виборів на фоні зростаючого тиску на населенн та політичних репресій.

Зараз ніхто точно не зможе підрахувати реальні показники тогочасних виборів, єдине що відомо з історичних джерел, це те, що комуністична влада докладала максимум зусиль та адмінресурсу для досягнення високих показників.

Партія доклала зусиль для того, аби націоналістичні кандидати не мали жодних шансів бути обраними, та впливати на вектори розвитку держави. Тому напередодні виборів більшість ймовірних кандидатів — представників україномовної інтелігенції, було арештовано. Постановою ЦВК СРСР від 16 жовтня 1937 року уточнювалося, що особи, які перебувають під слідством і що містяться під вартою, не включаються до виборчих списків.  Пізнішим Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 1 грудня 1945 року «Про внесення в списки виборців осіб, які мають судимість і перебувають під слідством» роз’яснювалося, що в списки виборців вносяться особи, які перебувають під слідством, але не містяться під вартою, якщо вони не позбавлені виборчих  прав. Також права голосу позбавлялись громадяни, що перебували за кордоном.

Керівники підприємств отримували розпорядження від ЦВК з наказом забезпечити 100%-ву явку виборців. Аналогічні накази отримували всі державні установи. Для виконання директив влади, керівники підприємств збирали своїх працівників у примусовому порядку. Нерідко, виборці приходили на дільниці цілими родинами.

 

Іншим варіантом організації населення були продуктові ярмарки, які проходили прямо на виборчих дільницях. Потрапити на такий ярмарок з «дефіцитними товарами» могли лише громадяни, які вже проголосували.

Не варто забувати й про підразунок голосів, який проводили лише «обрані» члени партії.Загалом на проведення виборів 1937-го року було виділено 88,5 млн рублів.

Не менший вплив на результати виборів мали правоохоронні органи, які мали право на позбавлення волі строком на 2 роки всіх осіб, які перешкоджали реалізації виборчого права. У ЗМІ, які на той момент були представлені партійною пресою та загальнодержавним радіо, постійно тиражувались заклики голосувати за комуністичне майбутнє. Аналогічні заклики тиражувались на плакатах, листівках та навіть поштових марках.

Позбавлені будь-якого вибору громадяни були змішені обирати «правильних» кандидатів, які представляли правлячу партію.

Всі наступні вибори в СРСР проходили за однаковим сценарієм тотального адмінресурсу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *