Механізми використання адмінресурсу в умовах карантину

2020-04-29

Після запровадження Кабінетом Міністрів України карантину, «благодійність» політиків і чиновників не вщухає. Може скластися враження, що вони або змагаються між собою в тому, хто більше і якісніше зробить, або лише користуються нагодою показати себе виборцям з найкращого боку. Передвиборча кампанія офіційно ще не почалася, але де-факто вже всі її потенційні учасники вступили в активну боротьбу за прихильність виборців.

Саме тому нині часто можна побачити новини про допомогу політичних партій, окремих державних діячів, міських голів чи народних депутатів лікарням або ж громадам загалом. Відповідно, може скластися враження, що ніби всі вони перепрофілювали свою діяльність із законотворчості на медицину.

З одного боку, нашому суспільству вигідно те, що політики, які мають доступ до влади і ресурсів, реалізують корисні проєкти для місцевих громад. З іншого – не варто нехтувати тим, що така одновимірна діяльність вітчизняних можновладців всіх рівнів, яка наразі сфокусована на проблематиці медичної сфери, є тим, чим вони взагалі повинні займатися. Позаяк, кожен чиновник і високопосадовець має діяти в межах своїх повноважень і компетенцій. Втім зустрічаються ситуації, коли ті, хто має доступ до ресурсів влади, використовує їх у своїх меркантильних цілях, нехтуючи демократичними практиками управління.

Народні депутати, міські голови, очільники місцевих державних адміністрацій не можуть дарувати що-небудь своїм потенційним виборцям. Тому що в такий спосіб вони використовують свої посади (адміністративний ресурс) і піарять себе за рахунок бюджету держави чи місцевої громади. Саме через це робота чиновників та високопосадовців не може відбуватися шляхом діяльності їх благодійних фондів чи спонтанних «ініціативних груп». Бо виконання посадових повноважень – це їх прямий обов’язок, за що вони отримують зарплату з бюджету. А подарунки від них у будь-якому вигляді – це підкуп виборців (безпосередній чи опосередкований). Оцінка такої маніпулятивної діяльності залежить лише від того, чи готове суспільство толерувати адміністративний ресурс. Та повсякчас варто пам’ятати, що у всіх проявах адмінресурс – це недобросовісне зловживання займаною посадою.

Наразі в публічному дискурсі і загалом у світових і національних реаліях найнагальнішою для вирішення постала пандемія коронавірусу, а за нею – нестача медобладнання, відсутність масок, антисептиків, рукавичок і т.д. Вітчизняні політики вирішили не відставати від трендів і, готуючись до місцевих виборів, взялися за благодійну діяльність в галузі охорони здоров’я. З огляду на існуючий досвід ведення гібридної передвиборчої кампанії під час пандемії коронавірусу, ми виявили кілька основних механізмів, які політики і чиновники використовують для піару самих себе з допомогою адмінресурсу.

Благодійний фонд. Як вид громадського об’єднання, став фактично завуальованим інструментом у неоголошеній виборчій кампанії і політичній самопопуляризації.

Використання високопосадовцями благодійних фондів дозволяє їм не уточнювати походження коштів, за які вони купують все, що дарують виборцям. А з допомогою займаних посад в органах влади вони навмисно створюють безконкурентний електоральноорієнтований вакуум, здійснюючи самопіар перед виборцями свого округу.  Така діяльність хоч і приносить ситуативну користь громадам, але провадиться маніпулятивно – з використанням адмінресурсу. Це негативно позначається на уявленнях громадян про реальну їх роль у відстоюванні інтересів у парламенті чи органі місцевої влади. Врешті-решт, формується громадська думка, що народний депутат, до прикладу, – це щедрий і безкорисливий благодійник, який готовий витрачати навіть власні кошти на вирішення місцевих проблем. Хоча насправді кошти можуть мати сумнівне походження або виділені з державного бюджету на виконання його депутатських обов’язків. У таких випадках благодійний фонд дає можливість уникнути персональної відповідальності за потенційне правопорушення і відповідей на запитання про джерела фінансування організації від допитливих виборців. Адже аргументація, зазвичай, одна – благодійні внески.

Гуманітарний штаб. За відсутності свого благодійного фонду політики доволі часто створюють тимчасові (ситуативні) неформальні об’єднання як реакцію на поточну суспільно-політичну ситуацію.  На даний момент – це так звані «гуманітарні штаби». Вони можуть об’єднувати як чиновників, так і працівників комунальних установ та волонтерів. Але лідером такої ініціативи завжди є конкретний високопосадовець, який отримує кінцеву вигоду – прихильність електорату. «Гуманітарний штаб» працює колективно (збирає кошти, закуповує продукти, обладнання, допомагає лікарям), а в публічному просторі і перед виборцями фігурує саме він. Зрештою, заслуги за добрі справи такого «штабу» приписують якраз цьому діячу. А завдяки політичній (партійній) нібито «нейтральності» подібних ініціатив їх очільник отримує доступ до піару в усіх закладах і місцях, де вони «благочинять». У таких випадках чиновника складно звинуватити у зловживанні адмінресурсом, тому що діяльність «гуманітарних штабів» номінально здійснюється багатьма учасниками. Та насправді в руках високопосадовців – це лише черговий механізм прикриття ведення передвиборчої кампанії і опосередкованого підкупу виборців.

Партійна вертикаль. Під приводом боротьби з пандемією політики і місцеві чиновники використовують адмінресурс у вертикальному порядку для їх колективного блага партії. Цей механізм реалізують ті політичні партії, які мають своїх представників у виборних органах, а також на чиновницьких посадах з метою впливу на електорат. У стилістиці політсили вони дарують потенційним виборцям продуктові набори, захисні маски, антисептики, а медичним закладам різне обладнання. Проте, коли народний депутат чи, наприклад, голова місцевої державної адміністрації, використовуючи свій публічно-управлінський статус, популяризує окрему політичну партію, це – ніщо інше як інституційний адміністративний ресурс. Така діяльність у масштабах всієї країни призводить до абсолютного нівелювання демократичної політичної і правової культури. А виборці залишаються ошуканими і дезінформованими, що в підсумку може відобразитися у волевиявленні на виборах.

В українській політичній практиці політики часто вдаються до всіх трьох вищезазначених механізмів одночасно. Це дозволяє їм сповна використати доступний адміністративний ресурс з метою впливу на виборців. А надмірна їх зосередженість на проблемі коронавірусу має наслідком не тільки використання адмінресурсу через благодійні фонди, партійну вертикаль і гуманітарні штаби, а й гальмування їхньої діяльності в інших галузях. Це означає, що вони готові йти радше шляхом популізму, аніж продукувати суспільству конструктивні рішення для подальшого нормального функціонування і розвитку країни. Розуміючи це, виборці повинні належним чином реагувати і не піддаватися на такі виборчі технології. Тому що використання адміністративного ресурсу тягне за собою ще серйозніші зловживання владою.

Команда проєкту Де?мократія стежить за дотриманням посадовцями всіх рівнів чинного законодавства з метою запобігання зловживання повноваженнями та захисту демократичних прав і свобод громадян.

Якщо Вам відомі факти використання адмінресурсу – повідомте нам на пошту  notice.dw@gmail.com, у Facebook та Instagram, чи в анонімній формі на  сайті.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *