Палітра медійного адмінресурсу українських можновладців

2020-05-06

Донедавна чиновники органів влади доволі часто використовували комунальні і державні друковані ЗМІ в особистих цілях чи інтересах своїх політичних соратників і бізнес-партнерів. Тому однобоке і упереджене висвітлення діяльності певного високопосадовця чи окремої політсили на сторінках видань, що належали міській раді або обласній державній адміністрації, було абсолютно нормальним явищем для вітчизняного політикуму. Однак зовсім не нормальним для демократичних практик як функціонування таких ЗМІ, так і діяльності влади загалом. Позаяк, це, зрештою, призводило до повсюдного зловживання такими медіа за допомогою наявного адміністративного ресурсу. Тож замість того, щоб підтримувати розвиток незалежної журналістики, чиновники всіляко намагалися монополізувати владу на відображення об’єктивної реальності у своїх руках. Це, звісно, робилося цілеспрямовано і всупереч ключовим стандартам інформування населення. Але, оскільки феномен адмінресурсу в комунальних і державних медіа був широко поширеним, то крім представників громадських організацій на такі випадки мало хто звертав увагу.

Після Революції гідності відбулися помітні зрушення в цьому напрямку. Тоді розпочався процес реформування неприватного сектору медіа-галузі. Так, в другій половині 2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Відповідно до нього, органи державної влади і місцевого самоврядування не можуть виступати засновниками (співзасновниками) друкованих ЗМІ. А фінансування їх з державного та місцевих бюджетів мало припинитися через три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Із впровадженням закону не зволікали. Наприкінці грудня 2018 року з 760 видань реформовано 343 друкованих ЗМІ та редакцій. У червні 2019 року їх кількість зросла до 594. Станом на лютий 2020 року, за офіційними джерелами, в Україні вже не існувало регіональних (місцевих) друкованих ЗМІ державної чи комунальної форми власності. Тобто, реформа роздержавлення і декомуналізації друкованих мас-медіа пройшла успішно. Проте для чиновників, які регулярно використовували їх в цілях самопіару та популяризації політичної партії, яку представляють або ж з метою дискредитації опонентів, що повною мірою відображено в аналітичних матеріалах команди проєкту Де?мократія, вона стала серйозною проблемою.  Як наслідок, чимало з них змушені були шукати нові шляхи для забезпечення своєї присутності медіа-просторі, передовсім, із застосуванням адмінресурсу.

Попередній аналіз цієї проблеми засвідчив, що наразі у можновладців існує щонайменше чотири механізми використання медійного адміністративного ресурсу.

Опосередковано володіти ЗМІ. Відповідно до чинного законодавства високопосадовці органів державної влади та місцевого самоврядування не мають права займатися діяльністю, що передбачає одержання прибутку. Оскільки ЗМІ – це суб’єкт підприємницької діяльності, то чимало чиновників застосовують інструмент опосередкованого володіння ним, щоб, послуговуючись можливостями свого чиновницького статусу, формувати необхідний інформаційний образ і порядок денний. Де-юре вони не мають стосунку до конкретного медіа, але де-факто це їх бізнес, який діє з метою реалізації їхніх меркантильних інтересів. В Україні така практика реалізована як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівнях. Це саме той випадок, коли певний телеканал, друковану або Інтернет-газету «пов’язують» з конкретним політиком-чиновником. Маючи власні ЗМІ, високопосадовці, по-перше, забезпечують себе потрібним інформаційним супроводом діяльності на посадах, які обіймають; по-друге, використовують свій статус на їхню користь; по-третє, комплексно застосовують ці інструменти для примноження влади, авторитету і впливу.

Налагодити співпрацю з власниками ЗМІ. Створення свого мас-медіа потребує доволі значних фінансових ресурсів, якими не всі високопосадовці володіють чи готові розпоряджатися. У таких випадках вони віддають перевагу співпраці з власниками ЗМІ, котрі входять в їх політичну чи бізнес орбіту або ж мають з ними родинні зв’язки. Цей механізм застосування адміністративного ресурсу доволі поширений в українській медіа-індустрії. Тому що звинуватити чиновників у зловживанні посадою в даному контексті і довести це практично неможливо. Хіба що шляхом проведення комплексного журналістського розслідування, а за тим – втручання правоохоронних органів, якщо справа має ознаки правопорушення. Втім, таке буває не часто.

У межах цього механізму адмінресурс застосовується у різних форматах: надання привілеїв конкретному ЗМІ через регуляторні можливості (зокрема, сприяння в отриманні замовлення на забезпечення органу влади інформаційними послугами на постійній основі), вчинення у межах своїх повноважень тиску на конкурентів власника цього ЗМІ (якщо існує партійна вертикаль влади, про що ми писали раніше, то це дозволяє впливати не тільки на місцеву політику, але й державну – як-от проводити обшуки в редакціях, відбирати чи надавати ліцензії тощо). Усі ці дії так чи інакше створюють вигідні умови як для чиновника, який використовує адмінресурс, так і для його партнера, який надає свій ЗМІ для висвітлення бажаної там інформації.

Впливати на комунальні телеканали. Попри те, що державні і комунальні друковані ЗМІ вже перестали функціонувати, на місцевому рівні досі збереглося регіональне комунальне телебачення. Воно фінансується міськими, районними та обласними радами. Відповідно, мають підпорядкування муніципальним органам влади. А це дозволяє їх очільникам використовувати такі ЗМІ у своїх інтересах, застосовуючи статусні повноваження. До такого ґатунку медіа належать, наприклад, «ДніпроTV» – інформаційно-просвітницький телеканал із цілодобовим мовленням про місто Дніпро, створений на базі Комунального підприємства «Дніпровська міська студія телебачення» Дніпровської міської ради. Або міське комунальне підприємство «Муніципальна телерадіокомпанія “Місто”», власником якого є Хмельницька міська рада. Чи комунальне підприємство «Телекомпанія Умань», яка перебуває у власності Уманської міської ради. Таких телеканалів, що підконтрольні органам місцевого самоврядування, в Україні є десятки. Безумовно, що продукт їхньої роботи не може бути об’єктивним, адже такої форми власності підприємства контролюються і фінансуються конкретним органом влади. Залежно від політичної кон’юнктури на конкретний момент, їх активно використовують міські голови, аби формувати для себе прийнятний ціннісний ареал та ще й за кошти місцевого бюджету у ефірі комунального телебачення.

Послуговуватися офіційними каналами донесення інформації. У контексті цього механізму медійного адмінресурсу методи діяльності високопосадовців зводяться до елементарного використання сайтів і сторінок в соціальних мережах органів влади в особистих інтересах. Аналітики проєкту Де?мократія неодноразово фіксували такий спосіб застосування адміністративного ресурсу.

Найчастіше чиновники зловживають доступом до сайтів органів влади. Адже на відміну від соціальних мереж, там, здебільшого, відсутня можливість коментування публікацій. Відповідно, можна оприлюднювати відверто компліментарні щодо конкретного політика чи політичної партії матеріали, створюючи унікальні для цього умови, без зворотної реакції від читачів. Адмінресурс в таких ситуаціях полягає у нецільовому використанні офіційних Інтернет-ресурсів органів влади за допомогою управлінської посади чиновника (зазвичай, під негласним тиском на тих, хто адмініструє сайт). Хоча насправді там повинна оприлюднюватися інформація, яка стосується діяльності влади, важливих подій в громаді, ситуативні звернення і оголошення тощо.

Використання медійного адміністративного ресурсу, як показує український досвід – це вкрай негативна складова політичного процесу. Саме тому надзвичайно важливо не допускати зловживань з боку чиновників всіх рівнів влади. Проєкт Де?мократія якраз спрямований на запобігання і виявлення фактів використання адміністративного ресурсу високопосадовцями.

Якщо Вам відомі такі факти – повідомте нам на пошту  notice.dw@gmail.com, у Facebook та Instagram, чи в анонімній формі на  сайті.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *